Вітри на території міста, як і регіону в цілому, не відзначаються постійністю характеристик. Але спостереження свідчать про певну закономірність в їх характері та поширенні. Більшу частину року, з жовтня до квітня, переважають вітри східного та південно-східного напрямків, в теплий період року, з травня по серпень західного напрямків, в теплий період року, з травня по серпень західного та північно-західного напрямку. Роза вітрів та середньорічні значення основних метеоелементів клімату. Середня швидкість вітру за рік 4-5 м/сек. Взимку і в перехідні сезони бувають вітри з підвищеними швидкостями 6-10 м/сек. Найбільші швидкості вітру можливі раз за 20 років – 28-29 м/с, за рік – 20-22 м/с. Штилі бувають частіше влітку,ніж взимку.

       При низькій вологості і сильному вітрі може виникнути небезпечне явище - пилові бурі, які частіше бувають в період з березня по вересень.

       Опади випадають у вигляді короткочасних злив, нерідко з грозами і вітрами. Середньорічна кількість атмосферних опадів на території міста складає 565 мм з коливанням по роках від 320 до 720 мм. Основна їх кількість (біля 70%) припадає на період з квітня по жовтень. Відносна вологість повітря досягає найбільшої величини в зимові місяці - 87%, найменшої в літні - 48%, середньорічна - 65%.

       Створення Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ вплинуло на клімат м. Кременчука та прилеглого регіону:
            -збільшилась зволоженість;
            -відсутні постійний сніговий та льодовий покриви;
            -взимку переважають опади у вигляді дощу зі снігом та мокрого снігу.

       Норма випаровування з поверхні Дніпродзержинського водосховища 790 мм за льодоставний період. У геоструктурному відношенні хвостова частина Дніпродзержинського водосховища, в межах якої знаходяться право- та лівобережна частини м. Кременчука, розміщена на стику двох геологічних структур – Українського кристалічного масиву та Дніпровсько-Донецької впадини. У геологічній будові беруть участь породи пізнього докембрію протерозойського віку Українського кристалічного масиву, на еродованій поверхні яких залягають товща відкладень палеогенової та четвертинної системи.

       Кристалічні породи пізнього докембрію представлені гранітами, граніто-гнейсами та гнейсами, верхня зона їх (30-50 м) місцями тріщинувата. Ступінь тріщинуватості, як правило, з глибиною зменшується. Місцями крівля виходить на денну поверхню, а іноді занурюється на глибину до 50 м та більше метрів. Найбільш високе положення гранітів спостерігається у прибережній частині міста біля Річкового вокзалу, де абсолютні позначки їх поверхні сягають 64,0-65,0 м і вздовж південної частини правобережжя (Крюків), де вони утворюють рогоподібне підняття та куполоподібні підняття, що досягають 63,0-70,0 абсолютної висоти.        Залягання корисних копалин визначаються особливістю геологічної будови території міста. У місті Кременчуці представлені корисні копалини місцевого значення – граніти та пісок алювіального відкладень та загальнодержавного значення – джерела мінеральних вод тріщинуватої зони архейських гранітів.

       Через місто протікають річки: Сухий Омельник, Сухий Кагамлик, Крива Руда, а також знаходиться Дніпродзержинське водосховище. Усі водотоки на території міста за регульовані.

       Річка Сухий Кагамлик протікає з півночі на південь де різко повертає на захід і впадає в р.Крива Руда. Відмітка початку річки 96,20 м гирла 64.00 м. Сучасний стан річки Сухий Кагамлик має яскраво виражений урбанізований характер.

       Річка Крива Руда перетинає територію міста Кременчука з північного заходу на південний схід. У залізничного шляхопроводу Крива Руда приймає лівий приток – р. Сухий Кагамлик і впадає в Дніпро в району Занасипу. Річка Крива Руда складається з цілої низки розкиданих та розрізнених старорічищ та має виражене русло в межах міста. Русло має кілька рукавів та в сухий період року місцями пересихає та перетворюється в низку видовжених озер та боліт. Місцями річка каналізована, або взагалі пропускається через трубу.

       Річка Сухий Омельник протікає в північній частині міста по незабудованій території. Але вона також носить печатку урбанізації. В минулому русло було каналізоване. На берегах влаштовані відстійники стічних вод.

       Дніпродзержинське водосховище створено в середній течії Дніпра вище м. Дніпродзержинська, при будівництві Дніпродзержинської ГЕС та є четвертим ступенем Дніпровського каскаду водосховищ і знаходиться на території Дніпропетровської, Кіровоградської та Полтавської областей. Наповнення водосховища почато 17 листопада 1963 року, а в липні 1965 року водосховище було заповнено до проектної відмітки. Водосховище в основному використовується для енергетики та водного транспорту, а також для іригації, водопостачання, рибного господарства. Нижче приведена характеристика Дніпродзержинського водосховища.

       Площа водозбору - 425 тис. кв. км. Середньорічний стік - 52,2 куб. м/с. Характерні витрати: а) середній багаторічний побутовий - 1640 куб. м/с; б) мінімальний спостережний - 174 куб. м/с.

       Гідрологічний режим водотоків міста несприятливий, тому є необхідність в розробці заходів по поліпшенню екологічної та естетичної їх якості.

       Місто Кременчук та його околиці займають унікальну в природному відношенні ділянку Придніпров’я. На лівому і правому берегах Дніпра – забудови Кременчука, а поміж ними, в долині Дніпра, збереглися до нашого часу типові та рідкісні напівприродні різноманітні екосистеми – Кременчуцькі плавні та різні за площею острови з лісовими, лучними та водно-болотними угіддями.        Зелені масиви міста представлені у вигляді парків і скверів (понад 15), розташованих в різних частинах міста, різновікових соснових насаджень у північно-східній частині околиць, прилеглих до міста островів, а також вуличних та внутрішньо квартальних насаджень.

       На території міста знаходяться п’ять об’єктів природно-заповідного фонду, у тому числі один загальнодержавного значення та чотири – місцевого.

       Природно-заповідний фонд міста представлений:

       Ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Білецьківські плавні” – загальна площа 2980 га, площа на території міста - 75 га. Розташований у долині р. Дніпро. До складу входять острови Зелений, Динька, Фантазія. З 2001 року входить до складу регіонального ландшафтного парку „Кременчуцькі плавні”

       Регіональний ландшафтний парк „Кременчуцькі плавні” розташований між двома частинами м. Кременчука у середньому Подніпров'ї. Територія регіонального ландшафтного парку включає лісовий комплекс, лучний, водний та прибережно-водний комплекси.

       На території регіонального ландшафтного парку зберігається різномаїття рослинного і тваринного світу, в тому числі рідкісні види (понад 50), які представляють Світовий Червоний список, Європейський Червоний список, Червону книгу України, Регіональний список.

       „Кременчуцькі плавні” є еталоном долини р. Дніпро, який потрібно зберегти і використати як наукову модель, як важливий біоцентр Дніпровського національного екокоридору, як зелену зону м. Кременчука, як центр водного туризму, як базу екологічної освіти і природоохоронного виховання. При адміністрації парку функціонує біоекологічна лабораторія, діяльність якої спрямована на вивчення структурних особливостей біогеоценозів „Кременчуцьких плавнів”.

       Геологічна пам’ятка природи місцевого значення „Скеля – гранітний реєстр” – відслонення сірих біотит-плагіоклазових середньозернистих мігматитів докембрійського періоду віком близько 3 млрд. років. На скелі висічені відмітки повеней за роки: 1787, 1789, 1820, 1842, 1845, 1877, 1888, 1895, 1915, 1942.

       Парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, „Придніпровський” I і II черги – розташований на лівому березі р. Дніпро продовж набережної. У парку нині зростає понад 60 видів, різновидностей та форм дерев і чагарників (близько 18 тис. екземплярів). Серед них третина – природні види флори (дуби, берези, тополі), понад 20 видів – екзотів (айлант найвищий, катальпа, платан східний, софора японська, туя західна тощо). Справжньою окрасою парку в різні пори року є композиції з вічнозелених хвойних дерев та чагарників (ялин, сосен, туй, ялівців). Алеї парку – улюблене місце відпочинку кременчужан і гостей міста. Придніпровський парк є зразком сучасних технологій озеленення.

       Комплексна пам’ятка природи „Міський сад” – історія пам’ятки природи починається наприкінці XVII століття. Створений сад за проектом англійця Вільяма Гульдта. До наших часів збереглися два дуби віком понад 350 років та ставок, влаштований в ті прадавні часи на р. Сухий Кагамлик.

       Стан навколишнього природного середовища міста має значний вплив на здоров’я населення, тому забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – обов’язкова умова розвитку господарської діяльності підприємств.

       Місто Кременчук з його промисловістю представленою підприємствами машинобудування, нафтохімії, енергетики, будівельної індустрії, легкої та харчової промисловості та ін., є джерелом забруднення навколишнього середовища Кременчуцького регіону. Являючись центром урбанізації регіону, місто проявляє значний вплив на навколишнє середовище за рахунок викидів забруднюючих речовин – на атмосферне повітря, скидів неочищених дощових воду поверхневі води, та втрат з комунікацій та інфільтрації забруднень крізь зону аерації – на підземні води, накопичення побутових та промислових відходів – на склад ґрунтів.

       Питома вага підприємств – забруднювачів міста у загальній кількості таких підприємств області складає 14,3 відсотка (у 2002 році цей показник складав – 13,8%). При цьому, із усіх джерел викидів області – 29,1 % належить підприємствам м. Кременчука. З метою запобігання негативного впливу техногенного навантаження на навколишнє природне середовище і здоров`я жителів міста, відділом екології міськвиконкому розроблена „Програма охорони довкілля в місті Кременчуці на період до 2008 року”, яка затверджена рішенням сесії міської ради скликання від 25 березня 2004року.

       Програма розроблена у відповідності до вимог Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про відходи”, “Про природно-заповідний фонд України” і визначає організаційні і економічні заходи в сфері охорони довкілля в м. Кременчуці. Сфери діяльності даної програми - атмосферне повітря, водні і земельні ресурси, природно-заповідний фонд, поводження з відходами. Крім того, підприємствами міста розробляються щорічні плани природоохоронних заходів, які погоджуються з органами місцевого самоврядування та органами.

       Із галузей промисловості в місті найбільше забруднюють атмосферне повітря нафтопереробна, енергетична, машинобудівна промисловість та автотранспорт.

       У 2002 році 117 підприємств міста мали викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Їх кількість у порівнянні з попереднім роком збільшилася на 13 одиниць.

      На обліку у відділенні комунальної гігієни знаходяться більше 100 підприємств, які здійснюють викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря. Близько 95% викидів підприємств припадає на 9 з них: АТ „Укртатнафта”, ВАТ „Кременчуцький завод технічного вуглецю, Кременчуцька ТЕЦ, ВАТ „Кременчуцький колісний завод”, ХК „АвтоКрАЗ”, ВАТ „Сталеливарний завод”, концерн „Крюківський вагонобудівний завод”, ВАТ „Кредмаш”.

       Валовий обсяг викидів забруднюючих речовин по м. Кременчуку в атмосферне повітря є найбільшим серед населених пунктів Полтавської області (таблиця 1). Зокрема, в 2002 році викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел по області становили 71,8 тис. тонн, по місту Кременчуку склали 35,603 тис. тонн, що складає 49,6 % загально обласних.

       Таблиця 1 Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря (тис.т)

Роки	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
По області	97,3	84,2	86,2	73,5	60,4	64,9	71,8
м. Кременчук	48,750	37,697	45,864	36,526	24,749	27,955	35,603
відсотки (%)	50,1	44,8	53,2	49,7	41,0	43,1	49,6

       За останні три роки збільшилися шкідливі викиди в атмосферне повітря за рахунок зростання обсягів виробництва на підприємствах міста, що суттєво помітно (таблиця 2). Внаслідок цього на 29,0% збільшилась щільність викидів забруднюючих речовин у розрахунку на квадратний кілометр території міста і становить 373,3 тонни.

       Таблиця 2 Обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємствами міста Кременчука (тонн)

Роки	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього, т/рік:	48750,0	37697,9	45864,4	36526,0	24749,0	27955,2	35603,0

       Збільшилися обсяги викидів шкідливих речовин на одного жителя міста. З 119,2 кг у 2001 році вони зросли до 153,7 кг у 2002 р. (на 29,0%).

       Найбільше в атмосферне повітря міста виділяються такі забруднюючі речовини, як оксид вуглецю, вуглеводні, оксиди азоту, сірчаний ангідрид, леткі органічні сполуки та інші.

       Практично щомісяця мають місце перевищення Гранично Допустимих Концентрацій (надалі ГДК) по ароматичним вуглеводням, в меншій мірі окису вуглецю та диоксиду азоту.

       Оцінка стану атмосферного повітря проводиться цілодобово на стаціонарних постах спостереження у місті Кременчуці (4 пости). Спостереження ведеться за концентраціями основних, характерних для підприємств міста забруднюючих речовин. В 2003 році в атмосферному повітрі міста спостерігався підвищений середній вміст пилу (1,3 ГДК), бензолу (1,4 ГДК), формальдегіду (1,7 ГДК) та бенз(а)пірену(1,3 ГДК). Значна частина забруднення атмосферного повітря припадає на автомобільний транспорт (30-40%). Зростання кількості автомобільного транспорту в місті, переважно за рахунок іномарок, які вже певний час експлуатувались за кордоном,призвело до збільшення викидів в атмосферне повітря пересувними джерелами. По обсягам викидів від автотранспорту Кременчук посідає друге місце в області, пропустивши у перед лише Полтаву (таблиця 3).

Таблиця 3 Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від автотранспорту (тис.т)

Роки	1990	1995	2000	2001	2002
По області	279,8	107,4	91,5	91,3	82,3
м.Кременчук	29,6	10,7	17,1	16,6	14,7
м.Полтава	62,4	22,3	25,4	25,4	23,8

       Слід зауважити, що у таблиці враховані викиди лише від транспорту, який „приписаний” в місті. Якщо врахувати транзитний транспорт, а його проходить через місто багато, так як Кременчук має дуже вдале географічне положення і через його територію пов’язані ліво- та правобережна Україна, то викиди будуть становити значно вищий відсоток.

       Поверхневі водні об’єкти міста представлені Дніпродзержинським водосховищем, річками Сухих Кагамлик, Крива Руда та мережею дренажних каналів. Підземні води залягають у четвертичних водоносних горизонтах (Q_IV).

       Починаючи з 2000 року, місто має проблеми з якістю питної води. Водоочисні споруди КП „Кременчукводоканал” побудовані і розраховані на воду, що повинна подаватися з водосховища I класу. А через забруднення води у Дніпрі, вхідна вода у літній період часу відповідає лише III класу якості.

       За даними спостережень стан забруднення поверхневих водних об’єктів оцінюється як помірний для Дніпродзержинського водосховища (сезонне перевищення ГДК по 2-3 компонентах), за виключенням літнього періоду з несприятливими метеорологічними умовами, та значний для всіх малих річок міста. В забруднення останніх основний внесок роблять скиди неочищених дощових вод з території міста. Також значну роль відіграє відсутність процесів самоочищення з причини порушення природного гідрологічного режиму.

       Випуски господарсько-побутових та промислово-зливових стічних вод у відкриті водойми мають слідуючі підприємства: кар"єроуправління "Кварц", Мало-Кохнівський гранкар"єр, Чикалівський гранкар"єр, ВАТ " Крюківський вагонзавод", КП "Кременчукводоканал", Кременчуцька ТЕЦ ВАТ „Полтаваобленерго”, Виробниче управління водопровідно-каналізаційним господарством м. Світловодска. Мало-Кохнівський гранкар"єр за останні роки господарську діяльність не проводив. Скид стічних вод здійснюється через локальні очисні споруди. Загальний скид стічних вод по місту знаходиться в межах 42-47 млн.м.куб. на рік (таблиця 4).

Таблиця 4 Обсяги скидів стічних вод в водойми підприємствами м. Кременчука

РОКИ	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Всього тис.м3	43754,6	46682,5	45581,8	44458,5	42503,9	42814,3	44217,0

       Очисні споруди господарсько-побутових стічних вод КП „Кременчукводоканал” працюють з перевантаженням. Так, на правобережні очисні споруди при потужності 14,7 тис.куб.м на добу фактично надходить 19-20 тис.куб.м. При потужності лівобережних очисних споруд 75 тис.куб.м на     до    доsp;  фактично надходить біля 100 тис.куб.м.

      З приводу вирішення цього питання були виділенні кошти в розмірі 1 млн. 985 тис.грн. Ці кошти були направлені на реконструкцію блоку реагентного господарства ВОС, та розпочато роботи по відновленню резервного джерела водопостачання – Північної прорізі. Окрім цього проектом передбачено обладнання водозабірного ковша в Північній прорізі з очисткою його від донних відкладень та будівництво аераційних установок в районі цього водозабору.

      КП „Кременчукводоканал” розробив заходи по впровадженню додаткових методів очистки питної води на водоочисних спорудах (надалі ВОС), а також будівництво комплексу ВОС потужністю 25 тис. м. куб./добу на базі Демурівського водозабору технічної води

      З метою покращення водовідведення рішенням восьмої сесії Кременчуцької міської ради четвертого скликання від 26.12.2002 року затверджена програма "Стік" розвитку каналізаційного господарства міста на 2003р. і на період до 2010 року. В програму включено для вирішення основні питання екологічної і епідемічної безпеки міста, на основі чого розроблені першочергові заходи по надійності роботи каналізаційного господарства м. Кременчука на 2003-2005 роки. Програма в повному обсязі не виконується через відсутність фінансування. Лабораторні дослідження свідчать про перевищення Гранично Допустимих Скидів (надалі ГДС) забруднюючих речовин в стічних водах після правобережних очисних споруд по завислим речовинам до 2 раз, азоту амонійному до 1,5 рази, сульфатам до 2 разів, ХСК (хімічне споживання кисню) до 2 разів.

       Технічний стан системи водовідведення міста характеризується високим зносом основних фондів. Резерви пропускної спроможності каналізаційних мереж практично вичерпані, 30% мереж замартизовано. Основним фактором аварійності на мережах є повний їх фізичний знос. Таких мереж 45% від загальної довжини. Відсутній резерв по напірним колекторах від головних каналізаційних насосних станцій перекачки стоків (СП-1, 7, 17, 16, 18 і 19). Насосне обладнання каналізаційних насосних станцій фізично і морально застаріло і не відповідає сучасним вимогам по надійності його роботи.

       Не вирішені питання очищення зливових вод з території міста. В місті нараховується 40 випусків. Результати лабораторних досліджень свідчать про перевищення ГДК рибогосподарських водойм по аміаку до 13 раз, залізу до 28 раз, фосфатам до 5,3 раз, БСК_П (біохімічне споживання кисню) до 5 раз, нітратам до 6 раз, нафтопродуктам до 15 раз. Розробляються нормативи ГДС. Розпочато будівництво споруд по припиненню неочищених зливових вод з центральної частини міста в Дніпродзержинське водосховище. Але фінансування незначне, так як проводиться за рахунок лише місцевих (обласного і міського) фондів охорони навколишнього природного середовища, що ставить під сумнів реалізацію даного проекту без централізованого фінансування державою.

       Забруднення підземних вод спостерігається практично по всьому місту, найбільші джерела забруднення - проммайданчики підприємств та міське звалище. Контроль за станом забруднення підземних вод ведеться підприємствами АТ „Укртатнафта”, Кременчуцька ТЕЦ ВАТ „Полтавообленерго”, ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод”, АТ „Крюківський вагонобудівний завод” та КП „Кременчукводоканал”, КАТП-1628, а також МіськСЕС по окремим свердловинам на території міста. Для контролю за станом забруднення необхідна організація системи моніторингу, яка дозволить своєчасно його виявляти та попереджати.

       Все вище викладене призводить до того, що води поверхневих джерел стали настільки забрудненими, що, по суті, є слабо концентрованими стічними водами, що створює екологічну напруженість у місті. Проблема покращення якості питної води зараз є першочерговою для Кременчука.

       Відходи – один з найбільш вагомих факторів забруднення навколишнього середовища і негативного впливу фактично на всі його компоненти.

       Одним із засобів щодо запобігання токсичному забрудненню навколишнього природного середовища є організація місць для зберігання, складування, утилізації, видалення та захоронення токсичних відходів. Особливо важливого значення набуває вирішення цього питання тому, що з року в рік спостерігається тенденція до збільшення накопичень відходів у сховищах організованого складування та на територіях підприємств нашого міста. Найбільша кількість відходів у Полтавській області утворена в м. Кременчуці.

       Таблиця 5 Наявність промислових токсичних відходів у сховищах організованого складування (поховання) у 20002 році (на кінець року, т)

	Всього	У тому числі за класами небезпеки
		I	II	III
По області	5289850,7	591,0	719,0	13644,4
м. Кременчук	5167113,9	7,5	18,7	13089,2

       На протязі 2003 року наявність відходів в сховищах та на території підприємств збільшилась на 299966,371 тонни і становить 5596748,971 тонн. Протягом 2002 року на підприємствах міста утворилось 153496,231 тонн відходів. В той же час спостерігається збільшення накопичень високотоксичних відходів – I та II класів небезпеки. Наявність відходів III класу небезпеки протягом 2003 року збільшилася на 3350,688 тонни.

       Невеликий відсоток з них застосовується як вторинні матеріальні ресурси (вторсировина), решта надходить до шламонакопичувачів, звалищ, полігонів та інших спеціально відведених місць чи об’єктів. Проти попереднього року значно збільшилось використання та знешкодження відходів. Так, для потреб виробництва використано 1315,453 тонни (0,9 % від загальної кількості утворених відходів) та 1129,686 тонни (0,7 %) знешкоджено.

       Загальні витрати підприємств міста на знищення та складування відходів у сховищах організованого складування за звітний період склали 385,2 тис.грн. Проти минулого року ця сума збільшилась на 72,7 відсотків.

       Побутові відходи – основний вид відходів – утворюються в житлово-комунальній сфері міста, дрібними виробниками, а також в промисловості та інших сферах економіки міста.

       Промислові і будівельні відходи на міське звалище вивозяться із дозволу управління екології та природних ресурсів в Полтавській області і за погодженням міської СЕС. Не приймаються відходи 1, 2 та частково 3 класу небезпеки і рідкі. Розвантажені відходи на звалищі бульдозерами розміщуються на картах, ущільнюються, захороняються і ізолюються відходами формовочних матеріалів ливарного виробництва і глиною.

       Загальна кількість накопичених промислових відходів поступово заростає. Становище у сфері поводження з небезпечними відходами на сьогодні в місті залишається дуже складним та вимагає істотного поліпшення.

       Міське звалище площею 28 га негативно впливає на стан підземних вод прилеглої території і в разі неприйняття термінових заходів, використання забруднених підземних вод може визвати ряд важких захворювань серед населення яке споживає воду з власних трубчатих колодязів.

       Аналіз сучасного стану навколишнього середовища міста свідчить про необхідність невідкладного прийняття комплексу дійових рішень та заходів. Система водопостачання та водовідведення міста потребує суттєвої реконструкції. Очисні споруди працюють із значним перевантаженням. Лабораторні дослідження свідчать про перевищення граничнодопустимих скидів (ГДС) забруднюючих речовин у стічних водах. Необхідне ряд першочергових заходів, для покращення цієї ситуації.

       Необхідно, щоби підприємства міста планово проводили заходи щодо запобігання збільшенню шкідливих викидів в атмосферне повітря регіону.

       Вимоги щодо поводження з відходами до підприємств, які їх утворюють, постійно зростають. Тому експлуатація об’єктів видалення промислових відходів пов’язана з виникненням потенційно небезпечних наслідків для навколишнього природного середовища, що проявляється у різних ступенях в залежності від природних та техногенних факторів. Виникає необхідність у формуванні мережі приватних та комунальних підприємств з утилізації, збору, переробки та видалення як побутових, так і промислових відходів.

       Покращення екологічного стану міста Кременчука необхідно здійснювати поступово, поетапно – умовно у три етапи.

       Перший етап дозволить стабілізувати забруднення довкілля і негативні наслідки, довести стан забруднення до нормативного. Це має бути вирішено безпосередньо на джерелах забруднення шляхом встановлення, реконструкції очисних споруд, удосконаленням технологічних процесів.

       Другий етап дозволить домогтися покращення екологічного стану у місті за рахунок ліквідації наслідків забруднення. Внаслідок недостатньо уваги, відсутності фінансових можливостей, по вирішенню питання розширення галузі, створення потужностей по переробці відходів виникає загроза росту території міського звалища, що може спричинити тяжкі екологічні наслідки (негативний вплив на стан підземних вод, збільшення захворювань серед населення). Одним із заходів вирішення даної проблеми є залучення потенційних інвесторів до створення потужностей по переробці відходів та побутового сміття, так як дане питання є потенційно привабливим.

       На третьому етапі, після виконання перших, можливо визначити пріоритетні напрямки на наступний період. Для досягнення цієї мети в місті розроблена Програма охорони довкілля на період до 2008 року. Загалом реалізація даної Програми дозволить:

       - створити умови для зниження техногенного впливу на навколишнє природне середовище і жителів міста;
       - визначити заходи, направлені на покращення стану навколишнього природного середовища міста;
       - створити інформаційну систему для прийняття управлінських рішень.