Виходи кристалічних порід Українського
кристалічного щита на денну поверхню
в межах м. Кременчука та його околиць.
За даними зав. відділом природи
Кременчуцького краєзнавчого музею – Музиченко Н.В.
Згідно тектонічного районування материків Кременчуцький район розташований в південно-західній частині Східно-Європейської платформи – однієї з найдавніших структур земної кори, яка являє собою складчастий фундамент з покривом осадових порід. В межах Кременчуцького району структура фундаменту платформи представлена північно-східним схилом Українського кристалічного щита (УКЩ), структура чохла – Дніпровсько-Донецькою западиною(ДДЗ).
Зона зчленування північно-східного схилу УКЩ з південно-західним бортом ДДЗ є особливістю геологічної будови Кременчуцького району. Перехід ДДЗ у відкриту частину УКЩ фіксується багато численними виходами кристалічних порід на денну поверхню по обох берегах Дніпра. Перша згадка в письмових джерелах про виходи гранітів відноситься до кінця XVIII ст. В.Ф.Зуєв у своїй праці «Путешественные записки от С.-Петербурга до Херсона в 1781 и 1872 году» вказує на виходи гранітів: «На левом и правом берегу Днепра, между двух городов, также идучи к песчаным буграм и у основания находятся оных гранитовые слои…»
На території м. Кременчука відома скеля-реєстр поблизу центральної набережної в районі річкового вокзалу. Ця геологічна пам’ятка природи місцевого значення, затверджена рішенням № 555 виконкому Полтавської обласної ради депутатів трудящих в 1970 р. Скельні виходи представлені біотит-плагіоклазовими середньозернистими смугастими мігматитами віком близько 3 млрд. років. Ширина виходів 20 м, висота 5-6 м, абсолютна висота підошви 69 м. Пам’ятка має земельний наділ 0,05 га. На скелі висічені помітки рівнів повеней за роки: 1789, 1820, 1845, 1877, 1889, 1895, 1942.
На плані м. Кременчука і посаду Крюків за 1817 р. виходи порід УКЩ позначені як «камень дикой». На місці впадіння річки Кагамлик в річку Дніпро (район сучасної набережної) знаходилась досить велика гряда, більша частина якої зараз під водою і лише невеличка її частина відома як скеля-реєстр.
Деякі з виходів порід УКЩ розроблялися каменоломнями. Їх описує О.В.Гуров у 1888 р. у своїй праці «Геологическое описание Полтавской губернии».
Протягом 1985-2005 рр. співробітники відділу природи проводили роботу по виявленню і візуальному обстеженню виходів кристалічних порід, як на території м. Кременчука так і в його околицях (с.Садки, с. Кам’яні Потоки, с. Чикалівка, с.Чечелево, с.Маламівка). Була проведена фото фіксація об’єктів і складено їх список, який додається.
№№ |
Місце розташування виходів порід УКЩ |
Примітки |
1. |
Скеля-реєстр біля річкового вокзалу |
Біотит-плагіоклазові мігматити віком бл.3 млрд. років. Ширина скального виходу 20 м, висота 5-6 м. Верх скали згладжений, схил до Дніпра ступінчастий. Земельний наділ 0,05 га. Геологічна пам’ятка природи місцевого значення з 1970 р. |
2. |
Озеро «Скеля», вул. Раскової |
Колишні міські каменоломні. Чаша затоплена в 1931 р. |
3. |
Русло Дніпра біля о.Динька. |
На дореволюційних картах досить велику площу виходи займали на о.Динька. Після спорудження Кременчуцької ГЕС, коли рівень води в Дніпрі піднявся, більша частина виходів затоплена. |
4. |
Правобережжя. |
|
5. |
Виходи гранітів на розі вул. Хорольської 14/81 і вул. Сумської. |
Плоска глиба сірого граніту з пегматитовою жилою. Колишня каменоломня»по дороге на Песчанку»,згадувана О.Гуровим. |
6. |
Виходи по вул. Хорольській 16 |
Два невеликих сірих каменя на узбіччі дороги |
7. |
Село Садки, виходи по дорозі на кладовище (зліва від дороги). |
Колишня каменоломня. Виходи протяжністю 200-300м задерновані, заліснені. |
8. |
Село Садки, озеро «Кабичиха», вул. Перекопська, 16 |
Розміри колишньої каменоломні 43 х 36 м. |
9. |
Село Чечелево, виходи біля залізничного полотна, напроти вказівного знака населеного пункту. |
На гранітних виходах насипано земляний пагорб і установлена стела на честь Куруківської битви. |
10. |
Село Маламівка, озеро по дорозі на дачу. |
Хутір де знаходилась колишня каменоломня називався Диківка. Розміри каменоломні 110 х 60 м, глибина до 15 м. Витягнута в північно-східному напрямку, має овальну форму. Біотитовий гранодіорит знаходиться під водою. |
11. |
Село Маламівка, виходи біля залізничного полотна, напроти кілометрового знака 267/268 |
На ділянці шириною 2,30 м і довжиною 8,30 м плямами розміщені виходи у кількості 5 штук. |
12. |
Село Маламівка, виходи за залізничним полотном напроти перепускника. |
Виходи біотитового плагіоклазового граніта, які описував ще В.І.Вернадський в Майдеровім яру, зараз Кандибина балка. |
13. |
Крюків, урочище «Скеля», вул. Крупської, 121 (кінцева зупинка автобуса № 12) |
Колишній кар’єр мав форму неправильного квадрата розмірами 190х180 м., глибиною бл.25 м. Масив біотитового грианодіорита аналогічний Крюківському кар’єру. На початку 60-х рр. ХХ ст. кар’єр затоплений, заіле ний, засипаний сміттям, задернований і заліснений. |
14. |
Крюків, виходи біля залізничного полотна напроти а/вул. Єсеніна, б/ напроти пров. Одеського, 19 |
б/ площа виходів близько 24 х 69 м. |
15. |
о. Шеломай, озеро |
Колишня каменоломня |
16. |
Село Кам’яні Потоки, |
Геологічна пам’ятка природи місцевого значення з 1970 р. На протязі 200 м відслонюються архейські парагнейси (ізотопний вік 3160-3090 млн. років).Це сірі біотитові лагіогнейси середньозернисті з лепідобластовою структурою і сланцюватою текстурою.в верхній частині затронуті вивітрюванням.У східній частині виходи представлені глибами,на заході крутою стіною висотою близько 5 м.Земельний наділ 0,5 га. |
17. |
Село Чикалівка, вздовж асфальт ової центральної дороги через село в напрямку кар’єру зліва від дороги плями виходів |
|
18. |
Село Келеберда, |
Граніти, що відслонюються на протязі 200 м., мають вид згладжених глиб висотою від 1м до 10-12 м. Ізотопний вік 3160-3090 млн. оків. Це переважно рожеві, середньо-і крупно |
Якщо прослідкувати на правому березі виходи кристалічних порід УКЩ (с. Маламівка, с. Чечелево, Крюків, с. Садки, с. ам’яні Потоки, с. икалівка) то окреслюється один суцільний масив, який простягається з південного заходу на південний схід. По течії Дніпра русло в декількох місцях пересікають порожисті гряди. Саме виступи цих гряд прослідковуються біля о. Динька, на о. Шеломай. Сучасні гранкар’єри Крюківський, Чикалівський, Піщанський, Мало-Кохнівський, Рижевський і колишні каменоломні (урочище «Скеля», озеро в с. Маламівка, озеро» Скеля», озеро «Кабичиха», озеро на о.Шеломай) першопочатково являли собою куполовидні підвищення масиву УКЩ з виходами кристалічних порід на денну поверхню. На лівобережжі виходи фіксуються також вздовж русла Дніпра (озеро Скеля,Скеля-реєстр, Мало-Кохнівський кар’єр, Рижевський кар’єр, виходи в с. Келеберда). Тобто гранітоїдний масив, що приймає участь в геологічній будові м. Кременчука і його околиць, витягнутий своєю віссю з північного заходу на південний схід паралельно долині Дніпра.
озеро в с. Маламівка, озеро» Скеля», озеро «Кабичиха», озеро на о.Шеломай) першопочатково являли собою куполовидні підвищення масиву УКЩ з виходами кристалічних порід на денну поверхню. На лівобережжі виходи фіксуються також вздовж русла Дніпра (озеро Скеля, Скеля-реєстр, Мало-Кохнівський кар’єр, Рижевський кар’єр, виходи в с.Келеберда). Тобто гранітоїдний масив, що приймає участь в геологічній будові м. Кременчука і його околиць, витягнутий своєю віссю з північного заходу на південний схід паралельно долині Дніпра.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
- Бондарчук В.Г. Геологія родовищ корисних копалин.-Київ, Наукова думка, 1966 р. С 9-24.
- Гуров А.В. Геологическое описание Полтавской губернии.- Харьков, Изд-во Полтавского земства, 1888 г.
- План города Кременчуга с показаниями посада Крюкова. 1817 г.- ЦГВИА СССР. Фонд ВУА, д. № 22072, лист 1.
- Коротенко Н.Е., Щирица А.С., Каневский А.Я. и др. Геологические памятники Украины.- Киев, Наукова думка, 1985 г., С 98-100.
- Зданович Л.А. Отчет о геолого-разведовательных работах на Крюковском месторождении гранодиорита и поисково-рекогносцировочном обследовании на гранодиорит на Правобережье Днепра.- Одеса, 1954 г., т.1.
Архив Крюковского карьероуправления
