Характеристика забруднень м.Кременчука

Місто Кременчук Полтавської області відноситься до промислово розвинених міст із великою й розвиненою промисловою інфраструктурою. Населення міста перевищує 230 тисяч чоловік. Головними галузями промисловості є нафтохімічна, машинобудівна й  металообробна.

Характеристика сучасного стану забруднення атмосфери приведена відповідно до Додатків 8, 9 й 10 Зведеного тому ГДВ книга № 1 стор. 295-323.[96].

Враховано валові викиди 36 промислових підприємств. Загальний обсяг валових викидів складає 70300 т/рік. Підприємства міста Кременчука є джерелом викидів в атмосферу 156 найменувань забруднюючих речовин і 21 групи сумації (56,6% від загальної кількості полютантів по області), із них найбільший об`єм викидів припадає на сірчистий газ, оксиди вуглецю, фтористі сполуки, двоокис азоту.

У 1996 році викиди зменшились на 26,5% (48887 тис.т) порівняно з минулими роками (1990 рік – 145949 тис.т). Це відбулося за рахунок реконструкції підприємств, будівництва очисних споруд, та за рахунок загального спаду промислового виробництва. Потужність викидів по основних полютантах становить: сірчистий газ - 22505,34 тис. т/рік, окис вуглецю - 13911,73 тис. т/рік, фтористі сполуки - 0,67 тис. т/рік, двоокис азоту - 4766,28 тис. т/рік.

Фонові концентрації в 1998 році перевищували ГДК по зважених речовинах у 1,4 рази (Пост 4), оксиду вуглецю в 1,6 рази (Пости 1 й 2), диоксиду азоту у 2,35 рази (Пост 4), по фенолу в 2,5 рази, по бензолу в 4,3 рази (Пост №4), по толуолу в 3,2 раза. У порівнянні з 1997 роком в атмосферному повітрі збільшився вміст бензолу, вуглеводню, зменшився вміст етилбензолу. На рівні 1997 року залишилася концентрація інших забруднюючих речовин. За п'ять років концентрація зважених речовин, сульфатів, диоксиду азоту, сірководню, сажі, аміаку, сірчистої кислоти практично не змінилася.

За десятирічними даними по сірчистому ангідриду, оксиду вуглецю і ненасиченим вуглеводням намітилась тенденція зниження концентрації, а по оксидах азоту й фенолу концентрація має тенденцію до підвищення.

У 1999 році максимальна концентрація на рівні ГДК була зареєстрована по зважених речовинах, оксиду вуглецю, етилбензолу, м.п-ксилолу, 0-ксилолу. Концентрація від одного до двох разів вище ГДК відзначалася по таких речовинах: фенол, бензол, толуол. Концентрація вище двох ГДК фіксувалася для азоту диоксида й ненасичених вуглеводнів. Вище 4 ГДК була зареєстрована концентрація оксиду вуглецю та вище 5 ГДК - по формальдегіду на стаціонарному посту № 4.

Слід зазначити, що на параметри атмосферного повітря, які вимірюються на стаціонарних постах спостереження, мають вплив такі чинники, як планування міських вулиць і кварталів, етажність будинків, масиви зелених насаджень, великогабаритний транспорт.

Окремо необхідно відзначити вплив річки Дніпро на розподіл забруднюючих речовин, особливо в теплий період року. Потужний висхідний потік парів води теоретично є своєрідним бар'єром, що перешкоджає масообмінним процесам між лівобережними й правобережними викидами промислових підприємств. Але обмежена кількість стаціонарних постів спостереження не дозволяє одержати об'єктивні дані про вплив усіх чинників на стан атмосферного повітря.

Враховувалися викиди 36 промислових підприємств, на територіях яких розміщається 7000 джерел викидів. Місто Кременчук умовно можна розділити на 4 промислові зони. Перша зона, розташована в північній частині міста, це: АТ «Укртатнафта», ВАТ «Кременчуцький завод  технічного вуглецю», ГАО ПМНП «Кременчуцьке районне нафтопровідне управління», промивально-пропарювальна станція, Кременчуцька ТЕЦ. У викидах цих підприємств крім оксидів азоту, сірчистого ангідриду, оксиду вуглецю й пилевидних домішок утримується значна кількість забруднюючих речовин, характерних для нафтохімічної галузі. На цю зону припадає більше 70 найменувань викидів. В цілому північний промисловий вузол дає 80% забруднення в місті, з них (по результатам інструментальних замірів 2000 р.): двоокис азоту – 2440+38,78+1994,69 тис.т/рік (відповідно по АТ «Укртатнафта», ВАТ «Кременчуцький завод  технічного вуглецю», Кременчуцька ТЕЦ), сірчистий ангідрид – 48,48+3755,77+11375 тис.т/рік, окис вуглецю – 9884,99+1,23+156,09 тис.т/рік.

Друга зона розташована у центральній частині міста. Її утворюють ХК «АвтоКрАЗ», ВАТ “Кременчуцький Колісний завод”, Кар’єроуправління «Кварц», ЗБВ-2. Для  цих підприємств характерними є викиди машинобудівних підприємств, до складу яких входять різні цехи, у тому числі й фарбувальні.

Третю зону утворюють підприємства різного профілю розташовані поблизу АТ “Кредмаш”. Для  цієї частини міста характерними викидами є оксиди азоту, вуглецю, сірчистий ангідрид, кремній-містка, а також зернова, деревна пилюка, мука, тютюнова пилюка та інші види забруднюючих речовин.

Найбільша кількість викидів припадає на ХК «АвтоКраз», ВАТ «КрКЗ» та АТ «Кредмаш», із них двоокис азоту – 14,37 + 3,46 + 6,01 тис. т/рік, ангідрид сірчистий  - 263,33 + 0 + 17,51 тис. т/рік, окиси вуглецю – 53,28 +12,70 + 224,94 тис. т/рік.

У районі Занасип основними домішками в атмосферному повітрі є інгредієнти виробництва будівельних матеріалів.

Остання – четверта зона розташована у Крюківському районі міста. Характерною особливістю цього району є його уособленість, відмежування від лівобережної частини міста Дніпром. У Крюківському районі міста розташовані три значних підприємства: Крюківський вагонобудівний завод, ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» й Крюківський кар'єр. Від джерел цих підприємств виділяються забруднюючі речовини, характерні для потужних машинобудівних комплексів. В атмосферу викидається більш 80 найменувань забруднюючих речовин (двоокис азоту – 15,69 тис. т/рік, ангідрид сірчистий  - 9,63 тис. т/рік, окиси вуглецю – 173,58 тис. т/рік).

Аналіз даних показав, що основний внесок у забруднення атмосфери міста вносять підприємства нафтопереробного комплексу, енергетичного комплексу (ТЕЦ, котельні), а також машинобудівні комплекси.

Як випливає з результатів розрахунків Зведеного тому ГДВ Книга І [96] при існуючій ситуації концентрація 40 забруднюючих речовин перевищує ГДК від 1,5 до 5 - 9 разів. Така висока концентрація забруднюючих речовин має місце на обмеженій площі, як правило, на території промислових підприємств. Але при відповідних метеоумовах перевищення концентрації забруднюючих речовин досягає зони житлової забудови.

На підставі наведених даних можна зробити такі висновки:

1. Рівень забруднення приземного прошарку атмосфери газоподібними, твердими і рідкими забруднюючими речовинами вище гранично-припустимих значень.
2. Джерела викидів забруднюючих речовин нерівномірно розподілені по території міста, що виключає можливість вирішення проблеми в локальній зоні.

Аналіз стану повітряного басейну м. Кременчука методом ліхеноіндикації

Лишайники – одні з найдавніших за походженням організмів, які на відміну від інших, мають комплексну будову, тобто складаються із клітин водоростей і гриба, які пов’язані спільним обміном речовин і енергії, особливою зовнішньою і внутрішньою структурою, повільним ростом (від 0, 001 ммдо 2-3 мм на рік), довготривалим життєвим циклом (до декількох сотен і тисяч років). Лишайники поширені в різних рослинно-кліматичних зонах, невибагливі до умов зростання, і в залежності від субстрата, на якому оселюються, поділяються на екологічні групи: епіфітні (на корі дерев), епігейні (на грунті), епілітні (на каміннях). Вони витримують тривалу посуху, низькі і високі температури, проте є досить чутливим до забруднення повітря та рекреаційних змін, що пов’язано з особливостями їх будови та фізіологічно-біохімічними процесами. Останнім часом лишайники все ширше використовуються як біоіндикатори змін навколишнього середовища Ліхеноіндикація є одним із напрямків методу фітоіндикації, який є інформативним та ефективним для оцінки стану природних та техногенних зон навколо промислових центрів. Поряд з цим, в останнє десятиліття питанням охорони лишайників як однієї із багаточисельних ланок біорізноманіття та невід’ємних компонентів екосистем приділяється значна увага. Проте, дані про стан збереження різноманіття лишайників висвітлені в літературі найповніше для системи заповідних територій загальнодержавного рівня, насамперед, заповідників та національних парків [ ], а на регіональному рівні з’ясовані лише частково [ ]. Тому протягом останнього десятиліття нами були проведені комплексні дослідження у Кременчуцькому регіоні по вивченню видового складу, особливостей поширення лишайників та ліхеноіндикаційного картування забруденнь м. Кременчука.

Лишайники по відношенню до забруднення поділяються на стійкі, середньо чутливі і чутливі види. Найбільш токсичними сполуками для них є двоокис сірки (SO2), сполуки фтору (особливо HF), оксиди азоту, сірководень, аміак, оксид вуглецю (СО), пари бензину. Усі вказані сполуки є в різний мірі токсичними для лишайників, вони впливають на процеси фотосинтезу і, в деяких випадках, призводять до загибелі лишайників. Крім того, в умовах антропогенного тиску дія їх посилюється, що пов`язане з комплексним впливом забруднювачів на лишайники.

Вперше ліхеноіндикаційне картування було проведено в Естонії [ ]. Для України подібні дослідження на основі синтетичних показників  було здійснено в містах Львів, Івано-Франковськ, Тернопіль, Луцьк, Рівно [ ].

Характеристика методу ліхеноіндикації

Рослинний покрив досліджуваних територій підпадає під вплив промислових забруднень підприємств міста. Найбільш активними забруднювачами в Кременчуці є сірчистий ангідрид та двоокис азоту. Концентрації цих полютантів  найбільш високі поблизу ХК «АвтоКрАЗ», АТ «Укртатнафта», ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», Кременчуцька ТЕЦ. Тому з метою вивчення антропогенного впливу на ліхенофлору Середнього Придніпров`я проведено ліхеноіндикаційні дослідження у м. Кременчуці (1998-1999 р.р.). Обробка ліхенологічного матеріалу проводилась за загальноприйнятою методикою . Ступінь чутливості лишайників до забруднення визначали за Х.Х.Трассом (1985) [209]: 1 - сильно чутливі; 2 - слабо чутливі; 3 – стійкі; 4 – толерантні.

В роботі було використано метод розрахунку екологічних індексів. Він є найбільш інформативним серед ліхеноіндикаційних методів, які відображають стан угруповань епіфітних лишайників. Індекс Чистоти Повітря (І.Ч.П. – І.А.Р.) Де Слувера та Леблана [114,231] обчислюється за формулою:
n
І.Ч.П.=  Qi  fi , 
i=1      10    
де Qi – екологічний індекс певного виду, або індекс токсифобності (кількість видів, що зростають поряд із даним видом на всіх ділянках однакового ступеня забруднення місцезростання); fi - п`ятибальний комбінований показник покриття – трапляння. Чим більше Qi, тим вище токсифобність даного виду; чим вищий показник І.Ч.П., тим чистіше повітря зони. На підставі розрахованих індексів виду були розраховані індекси для кожної з чотирьох зон забруднення. I.Ч.П.n=Q*f1/10 - індекс виду, де
Q=k/n,
k- кількість сусідів виду, n - число квадратів із видом у транссекті, fi - проективне покриття по 5-и бальній шкалі: 1 - 1-20%; 2 - 20-40%; 3 -400-60%; 4 - 60-80%; 5 - 80-100%
I.Ч.П.1 – індекс виду у зоні сильного забруднення
I.Ч.П.2 – індекс виду у зоні середнього забруднення
I.Ч.П.3 – індекс виду у зоні слабкого забруднення
I.Ч.П.4 –  індекс виду у незабрудненій зоні
Виходячи з результатів обчислення І.Ч.П., складено ліхеноіндикаційну карту Кременчука [152, 157].
Карта міста (площа 95,90 км²) була поділена на квадрати 500х500м. Збір матеріалу проводився маршрутним методом на 216 пробних ділянках, розташованих у різних районах міста. У кожному квадраті обстежувались всі види добре освітлених, окремо зростаючих дерев листяних порід ( по 10 екз. кожного виду) у вуличних насадженнях, парках і скверах, зелених насадженнях поблизу промислових підприємств, а також у залісених масивах околиць міста. Лишайники описувались на висоті 1,5 - 2,0 м від поверхні ґрунту, а також при основі форофіту. Усього обстежено близько 1000 форофітів, на корі яких у межах міста відмічено 51 вид лишайників.
Нами було створено електронний варіант ліхеноіндикаційної карти міста, яка увійшла у перший електронний екологічний атлас Кременчука. При створенні атласу було використано геоінформаційні системи технологій (ГІС), на основі яких базуються муніципальні інформаційні системи. Растрову модель - картографічний шар, було розбито координатною піксельною сіткою. При цьому один піксель дорівнює близько 2 м2 на території міста. На підоснову накладалися шари, кількість яких не обмежена. Інформація в цих шарах записувалася у вигляді векторів із координатами пікселя початку та пікселя кінця вектора.

Аналіз ліхеноіндикаційного картування

Лишайниковий покрив міста Кременчука та його околиць ми вивчали протягом 1998-2001 рр [ ]. Карта міста (площа міста 95,90 км²) була поділена на квадрати площею 500х500м. Збір матеріалу проводився маршрутним методом на 216 пробних ділянках, розташованих у різних районах міста. У кожному квадраті обстежувались всі види добре освітлених, окремо зростаючих дерев листяних порід (по 10 екз. кожного виду) у вуличних насадженнях, парках і скверах, зелених насадженнях поблизу промислових підприємств, а також у залісених масивах околиць міста. Лишайники описувались на висоті до 2,0 м від поверхні ґрунту, а також при основі дерев з родів тополя, клен, верба, ясен, береза, робінія (біла акація). Всього обстежено близько 1000 дерев.

На території парків та зелених зон міста Кременчука було виявлено 51 вид лишайників, що належать до 26 родів, 10 родин. Переважають у місті  епіфіти (41 вид) з родів фісція, пармелія, ксанторія, леканора та ін. [  ].

Епіфіти трапляються здебільшого на корі різних видів тополь у вигляді окремих, часто пригнічених, сланей. Відмічено, що в парках, розташованих поблизу промислових підприємств міста, кількість лишайників зменшується до 3-5 найбільш толерантних видів (парк «Міський Сад» біля заводу «Кредмаш»), і поступово збільшується в більш віддалених районах – 9 видів (парк Придніпровський), 10 видів – парк біля ДК «Нафтохімік», 12 видів у зелених насадженнях житлових масивів біля стадіону КрАЗ. Група епілітних лишайників у зоні міста представлена 4 видами, які приурочені до гранітних споруд берегової частини міста.

Найбільша кількість епігейних лишайників (13 видів) відмічена в північно-західній частині околиці міста (у напрямку до с. Велика Кохнівка) на відкритих піщаних ділянках, які частково засаджені сосною. У псамофітних угрупованнях цієї місцевості значне проективне покриття утворюють кущисті лишайники з родів кладонія (10 видів), біатора (1), неофусцелія (1), цетрарія (1). Останні два види є рідкісними для Полтавьскої області і занесені до регіонального списку (неофусцелія ьмнобура) та Червоної книги України (цетрарія степова).

Згідно розподілу епіфітних видів лишайників на чотири групи відповідно їх чутливості до полютантів [ ], до групи видів, що є найчутливішими до атмосферного забруднення віднесені такі кущисті види як евернія сливова, рамаліна ясенева, анаптіхія війкова, листуваті види: пармелія дубова та блюдчата. Усі ці види були зібрані на корі тополі, осики і поширені, головним чином, на північно-східній околиці міста та на островах Дніпра. В інших районах міста ці види майже не зустрічаються. На всіх пробних ділянках вони відмічені з проективним покриттям до 1 %.

До групи сильно- та середньо-чутливих лишайників віднесені види: гіпогімнія здута, пармелія борозентаста, фісція зірчаста, які були зібрані на корі дуба, тополі, осики. На відміну від попередньої групи видів, лишайники другої групи зустрічаються дещо ширше і зростають у різних районах міста, але все ж таки найбільша частота їх трапляння на острові Шеламай та на залісених околицях міста.

Третю групу складають стійкі до атмосферних забруднень види (леканора грабова, ксанторія багатоплідна. Види цієї групи зустрічаються в багатьох районах міста на корі тополі, ясена, клена, осики, робінії.

Четверту групу складають токситолерантні накипні види - індикатори кислого забруднення середовища – сколіціоспорум зелений, леканора Хагена та порохниста та обмежена кількість листуватих лишайників фісція луската та зелена, ксанторія настінна.

На підставі зібраного матеріалу ми підрахували індекс чистоти повітря [ ] для обстежених квадратів і виділили на карті міста чотири ізотоксичні зони:

1. Перша зона – дуже забруднена (І.Ч.П.=0,4-0,9). Площа зони становить      близько 14 км². Кількість видів епіфітів на форофітах вуличних насаджень цієї зони коливається від 0 до 4. В цій зоні зустрічається найменш обмежена кількість токситолерантних накипних видів сколіціоспорум зелений, леканора Хагена та порохниста з проективним покриттям 1-3%, та поодинокі таломи листуватих видів та обмежена кількість листуватих лишайників фісція луската та зелена, ксанторія настінна. Зустрічаються плями некрозів які складають до 10% проективного покриття.

Судячи з розрахунків І.Ч.П. осередки дуже забрудненого повітря в м. Кременчук мають ізольований, локальний характер (рис. 1). Вони мають безпосередню прив`язку до головних джерел викидів в атмосферу сірчистого ангідриду, двоокису азоту та окису вуглецю. Найбільшу площу  близько    12 км² займає осередок в північній частині міста, де розташовані найбільші джерела забруднення повітря: АТ «Укртатнафта», ВАТ «Кременчуцький завод  технічного вуглецю», Кременчуцька ТЕЦ. В цій зоні в атмосферу викидається більш 70 найменувань забруднюючих речовин. В цілому північний промисловий вузол дає 80% забруднення в місті, з них: двоокис азоту – 2440+38,78+1994,69 тис.т/рік (відповідно по кожному з підприємств), ангідрид сірчистий – 48,48+3755,77+11375 тис.т/рік, окис вуглецю – 9884,99+1,23+156,09 тис.т/рік (кількісні показники щодо забруднення повітря в статті наведені згідно “Сводного проекта нормативов ПДВ (ВСВ) г. Кременчуга”, розробленого НПФ «Сантехпром»).

Ізольований осередок дуже забрудненого повітря загальною площею близько  1 км² виявлено в центральній частині міста в районі парка “Міський сад” біля АТ“Кредмаш”. Його конфігурація співпадає з ізотоксичними лініями викидів SO2. Але, згідно інструментальних замірів це підприємство не є найбільшим забруднювачем в місті, на його долю припадає: двоокис азоту – 6,01 тис. т/рік, ангідрид сірчистий  - 17,51 тис. т/рік, окиси вуглецю – 224,94 тис. т/рік. Напевно, в розповсюдженні полютантів тут відіграє свою роль рель`єф місцевості. Підприємство розташовано в низовині, біля досить різкого переходу від другої надзаплавної тераси до четвертої борової. Ці природні перепони утворюють досить високий бар`єр, який перешкоджає розсіюванню в атмосфері полютантів і сприяє їх накопиченню в цьому районі міста. Це явище значною мірою пояснює повну відсутність епіфітних лишайників поблизу підприємства.

В південній частині міста подібний осередок  дуже забрудненого повітря зафіксовано поблизу ВАТ “Кременчуцький Вагонобудівний завод» та Cталеливарного заводу. Він займає площу близько 2 км². В атмосферу тут викидається більш 80 найменувань забруднюючих речовин (двоокис азоту – 15,69 тис. т/рік, ангідрид сірчистий  - 9,63 тис. т/рік, окиси вуглецю – 173,58 тис. т/рік). Тут виявлено зрідка поодинокі ізольовані таломи токситолерантних накипних та листуватих лишайників.

2. Друга зона – середньо забруднена (І.Ч.П.=1,5-2). Площа зони дещо більша за попередню і становить  близько 20 км² ( 72 квадрати)  На ділянках відмічено від 1 до 5 видів епіфітних лишайників. Вони перебувають під безпосереднім впливом викидів великих промислових підприємств таких, як ВАТ «Укртатнафта», Кременчуцька ТЕЦ, Завод Техвуглецю, АТ «Кредмаш», ХК «АвтоКрАЗ», ВАТ «Кременчуцький Вагонний завод», Сталеливарний завод. Слід відмітити, що ХК «АвтоКрАЗ» є одним з найбільших джерел викиду в атмосферу сірчистого ангідриду - 263,33 тис. т/рік, але на відміну від інших джерел цього полютанта, поблизу підприємства зустрічаються окремі накипні види (сколіціоспорум зелений, леканора Хагена, грабова, порохниста) з проективним покриттям 1-5% та токситолерантні листуваті види (фісція луската, зелена, ксанторія настінна), які утворюють проективне покриття від 1-10%. Ми вважаємо, що розсіюванню забруднюючих речовин  в значній мірі сприяє те, що підприємство розташовано в добре провітрюваній місцевості. Взагалі, в середньо-забрудненій зоні, поблизу вказаних підприємств лишайники створюють незначне проективне покриття, таломи мають пригнічений вигляд. Зустрічаються некрози, які мають проективне покриття 5-10%.

3. Третя зона – слабозабруднена (І.Ч.П=3-6,5). Площа зони становить близько 58 км² (140 квадратів). Ця зона розташована у місцях досить провітрюваних та віддалених від промислових підприємств. Це головним чином парки, сквери та зелені насадження житлових масивів. Кількість епіфітів коливається від 6 до 11. Крім названих вище видів, тут зустрічаються також  дуже та середньо чутливі листуваті види пармелія борозенчата, фісція зірчаста, зелена, луската, гіпогімнія здута, евернія сливова.  Загальне проективне покриття видів з роду фісція складає 5-10%. Зустрічаються досить великі плями некрозів.

4. Четверта зона – незабруднена (І.Ч.П.= 9,6-13,6). Площа зони становить близько 2 км² (6 ділянок). Ця зона виявлена лише у трьох місцях лісових масивів  на добре провітрюваних ділянках досить віддалених від основних джерел забруднення. Це лісові насадження на північно-західній околиці міста, ділянки заплавних лісових масивів на правому березі та лісові ділянка острову Шеламай. Кількість видів епіфітів в цій зоні набагато більша ніж в сусідніх зонах - від 15 до 35 видів. Ця зона відрізняється високою видовою насиченістю та значним проективним покриттям (від 20% до 80%). Можна зустріти найбільш чутливі до забруднення кущисті види: евернія сливова (покриття 1%-3%), рамаліна ясенева (поодинокі таломи), анаптіхія війкова; листуваті види: пармелія дубова (поодинокі таломи), пармелія блюдчата (покриття до 10%). Найбільше видове різноманіття лишайників відмічено на острові Шеламай  (ІЧП=71,9). Він відмежований від правої та лівої частин міста Дніпром, який перешкоджає поширенню у повітрі забруднюючих речовин, і проникненню полютантів із лівого берега на правий і навпаки. Цим пояснюється досить велике, порівняно з містом, видове різноманіття епіфітних лишайників на заліснених ділянках острову і в прибережній частині міста.

Отже, ліхеноіндикаційні зони м. Кременчука мають плямистий характер (рис. ). Ділянки, на яких відмічено повну відсутність епіфітних видів, або вони утворюють дуже низький відсоток проективного покриття, знаходяться під безпосереднім впливом великих промислових підприємств – джерел полютантів, дія яких значною мірою посилюється через особливості рель`єфу місцевості. Чим далі від промислових підприємств розташовані ділянки, і чим краще вони провітрюються, тим більша кількість видів з`являється на форофітах, підвищується відсоток їх проективного покриття. Найкращим прикладом великого видового розмаїття лишайників є острів Шеламай, добре провітрюваний та ізольований від міста з усіх боків Дніпром. Таким чином,  в м. Кременчуці чітко простежується  певна залежність видового розмаїття лишайників від розміщення найбільших джерел викидів певних забруднюючих речовин в атмосферу, від рельєфу місцевості та ступеня провітрювання місцевості. Результати ліхеноіндикаційного картування показали локальний характер розташування першої та другої зон забруднення та їх чітку прив`язку до зон розповсюдження лишайників та ізотоксичних ліній викидів основних полютантів великими промисловими підприємствами. В трьох зонах виявлено плями некрозів досить великих розмірів (проективне покриття до 10%). Це свідчить про нестабільний характер стану забруднення атмосферного повітря в місті та дає змогу використати ці факти при проведенні моніторингових спостережень за угрупованнями епіфітних лишайників. Ліхеноіндикаційна карта міста увійшла до електронного варіанта екологічного атласу Кременчука.

У зеленій зоні м. Кременчука (по р. Дніпро і Псел) видовий склад і покрив лишайників значно різноманітніший, але при цьому  залежить від характеру об’єкту (наявності субстратів для лишайників), зволоженості, освітленості та віддаленості від промислових об’єктів.

Лишайники вивчалися на заповідних об’єктах, які репрезентують заплавні ліси - тополеві, вербові, рідше діброви (1-4 в таблиці), масиви широколистяних лісів (кленово-липово-дубових) в балках (4-6), а також території із відслоненнями гранодіоритів (8,11) та два парки, розташовані в м. Кременчук (9,10) (табл.  ).
На досліджених заповідних територіях району виявлено 71 вид лишайників, які належать до 35 родів 17 родин.

Такий розподіл лишайників на дослідженій території обумовлений переважанням у пониззі Псла заплавних лісів, в яких найпоширенішими є листуваті лишайники з родини фісцієві. В цілому на заповідних територіях району найкраще представлений епіфітний комплекс лишайників (45 видів). Найбільше проективне покриття листуватих лишайників (з родів фісція, фісконія, пармелія, ксанторія) відмічено в заплавних лісах заказників (1-4) на корі тополі білої та тремтячої (осики), дещо меншим та одноманітнішим – тополі чорної, верби білої. Серед накипних лишайників в епіфітних синузіях найчастіше трапляються представники родів леканора, лециделла, амандіна. Кущисті лишайники з родів евернія, рамаліна, анаптіхія трапляються спорадично.

Епігейні лишайники з роду кладонія (10 видів) та біатора (1 вид) виявлені в смузі соснових насаджень (на піщаних горбах) ландшафтного заказника «Білецьківські плавні».

Специфічним видовим складом відрізняється група епілітних лишайників, що приурочені до відслонень гранодіоритів двох заповідних територій (8, 11).  Із 17 видів - 14 є стенотопними епілітами. Серед них представники родів леканора, канделярієлла, калоплака, трапелія, поліспоріна. Більшість з епілітів є рідкісними для території Лівобережного Лісостепу, особливо знахідки таких видів як неофусцелія темнобура, ксантопрамелія, рамаліна різновидна, які характеризуються значним покриттям на відслоненнях геологічної пам’ятки природи (останні два види вперше вказуються для Полтавської області).

Найбіднішими у ліхенологічному відношенні виявились парки міста Кременчука, що пов’язано із забрудненням повітряного басейну цього промислового центру. Парк залізничників (розташований поряд із заводом «Дормаш»), в якому зовсім відсутні епіфітні листуваті лишайники, належить до зони «лишайникової пустелі». На форофітах Придніпровського парку лишайники трапляються зрідка, у вигляді поодиноких, пригнічених таломів. 

Таким чином, в заповідній мережі Кременчуцького району найкраще забезпечена охорона епіфітного комплексу лишайників заплавних лісів, типових для Лівобережного Придніпров’я, а також синузій епілітних лишайників, рідкісних для вказаного регіону. Слід відмітити, що досліджені в ліхенологічному відношенні заповідні території зконцентровані переважно навколо промислового центра - міста Кременчука, частина об’єктів - в пониззі Псла. Тому вивчення видового складу лишайників цих ділянок має важливе значення для порівняння із ділянками зелених зон міста при проведенні ліхеноіндикаційних та біомоніторингових досліджень.

Кількісний склад лишайників досліджених природно-заповідних територій
Кременчуцького Придніпров’я

Примітка: К - кора дерев, Д - деревина, Кам - каміння, Г - грунт,
РЛП - регіональний ландшафтний парк.